Моє життєве кредо: 

"Шлях подолає той, хто іде"  

       Дивовижна професія - вчитель! Л.М.Толстой писав: "Вчителю достатньо мати лише дві якості – великі знання і велике серце". Я впевнена, що  саме серце потрібно поставити на перше місце.

   Мій  особистісний і педагогічний портрети мало чим відрізняються. Обов’язок батьків – до кінця своїх днів бути вчителем для своїх дітей, обов’язок кожного педагога - до кінця професійної кар’єри залишатися людиною.

 Кожного ранку я приходжу до школи, знаючи: щось у  моєму житті сьогодні зміниться назавжди. Щось просто не зможе залишитися незмінним, адже новий день готує мені зустріч з десятками учнів, кожен з яких залишить в душі свій слід – щось візьме, щось віддасть натомість.

  Увага, вдячність та щира цікавість стануть кращою подякою за досвід та знання, якими ділюся з радістю. Я не боюся змінюватися, розуміючи, як багато чого ще потрібно навчитися самій. Але, озираючись назад, посміхаюся – цей шлях мій. Правильний, потрібний шлях.

 Зрозуміти кожного учня, розгледіти в ньому особистість, допомогти йому розкрити сильні сторони, з терпінням і доброзичливістю донести до нього істину, розбудити в ньому жадобу знань, усвідомити до кінця ту величезну відповідальність, що лежить на тобі. Тільки так! Помилитися неможливо!

  Я вважаю, що сучасний вчитель повинен  постійно прагнути до самовдосконалення, бути відкритим для нових знань, вміти зацікавити учнів, бути для них загадкою, яку вони мають розгадати. 

   Намагаюся створити атмосферу добра, зацікавленості, точного пошуку, викликати в дитячій душі прагнення глибше зрозуміти ту чи іншу життєву істину, торкнутися найтонших струн їхніх сердець, навчити не розминатися з правдою, любити слово. Приділяю увагу кожному. На моїх уроках  учні досліджують, створюють проекти, вчаться проявляти себе як творчу особистість. Я вмію не лише уважно вислухати, а й оцінити їх вміння мислити.

 Якщо ви мене спитаєте про хобі, то я рішуче відповім: «Школа!». І це так. Усю себе я присвячую школі, учням. 

  Із самого початку педагогічного шляху я зрозуміла одну важливу річ – я ніколи не зупинюся на досягнутому. Справжній учитель залишається таким, допоки вчиться сам. Саме тому, яких би вершин не досягла, розумію, що завжди буду рухатися далі, а разом зі мною і мої учні.